З ранку до ночі 22 травня 2004 року
< Хотин + Кам'янець-Подільський >

22.05.2004

Гм, здається я знову останнім прийшов на автобус :) Те що останнім, не значить що спізнився, бо прийшов я рівно-рівнесенько о 8 годині ранку. Двоповерховий автобус, увесь обліплений святковими кульками, чекав на мене. Кілька хвилин на пошуки свого місця та вмощення і ми рушили в путь. Наш екскурсовод розпочала свою розповідь про історію вулиць, сіл, і містечок, повз які ми проїздили та особистостей, з ними пов'язаних.

На якомусь моменті мова зайшла про бідного Дениса Січинського, який мав нагоду творити свої шедеври у нашому місті. Але на жаль він загинув у тюрмі. З останнім її словом про цю трагічну ноту, від Ранкова дрімотаавтобуса, який рухався, відірвались кілька повітряних кульок, наче віддаючи останню шану композитору.

Оксана Михайлівна (це наш екскурсовод) кілька разів переривала свою розповідь: один раз маленький хлопчик ракетою вилетів з автобуса, який зупинився на прохання батьків, другий раз - коли Оксана (організатор) оголосила про супер-пупер конкурс, який мав незабаром розпочатися.

Вікторина розпочалася і розпочалися тягнутися руки звідусіль усіх сторін і рядів. Недовга, але заклята боротьба визначила своїх лідерів, які зі значним відривом все віддалялися і віддалялися від своїх конкурентів, не даючи їм жодної надії на супер-приза. На жаль, наша Аліна не змогла втриматися на п'єдесталі фаворита сезону і приз отримав "Червона рука".

Але ніхто не програв :), за кожну правильну відповідь отримували по цукерці :). Одна дісталася мені :), але не за участь у конкурсі, а через благодійний Фонд "Аліна та друзі". Тільки проблема полягала в тому, що я нічого не їв зранку :), і ця цукерочка лишень роздраконювала апетит :(

Сонце сягнуло відмітки десятої з половиною години і його теплі промені почали проникати у автобус і розігрівати як пасажирів, так і шофера, який проїхав трохи лишнього, ледь не оминувши один з цільових пуктів подорожі. Благо на виїзді з міста зрозуміли, що заблукали. Поворот на 180 градусів і вже за кілька хвилин ми були біля фортеці. :)

На разі тільки фотки, нема сили писати про Хотин. Бо Хотин - це круто



Ось і настав час закинути на кишку деякі поживні елементи, так необхідні для нормального лазання містом, ратушею, вежами фортеці. Біля самого входу в убиральню вишикувалася черга помити руки і не тільки. Годинна подорож з Хотину давалася взнаки і перепиті і ні залишки води, які ще були в тілі, просилися у декого назовні :)

Подали перше і буквально за кілька хвилин тарілки стали порожніми, настільки голодними почували себе усі за нашим столом. Певен, за іншими творилося теж саме :) Тільки і було чути загальний лязкіт ложок об посуд та лящання за сотнями вух :)

Не встиг поїсти, а вже торгу сумками Суп-cheek

Друге було вже не таким смачним як перше, та й голод вже був не той. Картопля була розведена у воді, але це байдуже. Вона знайшла свій останній притулок у мене в шлунку де згодом перетворилася на поживні речовини. М'ясне було пошматоване мною на дрібні клаптики і повільно, смакуючи ними, я відправляв їх у шлунок.

За нашим столиком було вперше помічено вишукані манери Ольки. Граціозно тримаючи руками виделку, ложку чи ножа, вона так само, з граціозністю газелі, направляла як супчик, так і рівно порізані клаптики другого до свого ротика :) Усі завмерли, споглядаючи таку красу і оговталися лише тоді, коли Тарас це помітив уголос :)

Зробивши коло навколо нової центральної частини міста, ми повернулися до початкової позиції, а саме до місця обідньої трапези. Я вихромав з масами, які ліниво, нехотячи, виповзали з автобуса. З трьох або більше транспортних засобів, які їхали з нами, зібралася чимала купка і нас було розділено на незрозумілу кількість груп. Не знаю в якій я був, але тримався своїх, а свої трималися мене.

Десь на п'ятдесятому метрі по виході з авто, почало піднивати моє колінце, яке пошкодив кількома годинами раніше, і яке заважало мені наздоганяти своїх. Благо, свою допомогу запропонували дівчатка з Білорусії. Вони мене взяли під руки, і потягли за них аж до Старого Міста. Цим вони заслужили мою неабияку подяку і я просто буду останньою заразою, якщо не вкраплю навіки тут їхні імена: це Вольха та Світлана.

Обабіч дороги до історичного центру паркувались купа машин з різних областей та країн і відпочиваючі. На них ми не звертали уваги, як і вони не звертали уваги нас, а рухалися до своєї мети. Яка в нас мета? - знав наш провідник, але де провідник, цього не знав ніхто. І лише біля міської ратуші, де активно пропагувалися і практикувалися різного роду екзекуції, ми приєдналися до якоїсь із своїх груп.

Щиро запрошуємо на екзекуцію Кляті москалі, хотіли мене закатувати! Олька і Алінка Результати повзання по хотинській фортеці
Ну я :) Краса... Тараса засмоктало у якусь незрозумілу порожнину :) Вежа
Народні маси гуляють:) Розтоптана кака посеред дороги Свєтка фоткає Ольку Мене з Олькою і Свєткою фоткає Алінка
Кам'янець-Подільский. Деякі світлини є номінантами на Оскара »

Останню годинку-дві нашої подорожі майже увесь автобус солодко дрімав, а дехто, навіть, спав міцним козацьким сном, час від часу прокидаючись від потужних аплодисментів з динаміків над головами. Потім мабуть більшість поверталася у сон, але я щоразу вдивлявся у темряву ззовні, і мій погляд то фокусувався на краплях дощу, які розбивалися і здувалися вітром по cклі, (схожі на траси для мух :)), то на палаючих неонами чи іншими світилами вивісках заправок, кахве чи інших придорожніх закладів різного характеру.

Моя голова схилялася до вікна, очі майже злипалися і класний кольоровий сон почав непомітно закрадатися, але тут мій мозок все ж таки встиг зафіксувати дивно-дрімаючу голову попереду. Було помітно, як голова Нічний автобус, осяяний спалахівкоюдуже-дуже повільно схиляється у сторону вікна, а потім різко, наче прокинувшись, поверталася до початкового положення. Виглядає це доволі кумедно :) Нарешті, голова не втрималася і притулилася до скла вікна та більше не ворушилася.

Знову загарчали аплодисменти, і Оля, (то якраз про її голову абзацом вище) знову зайняла початкову позицію. Ця дівчинка мені подобалась, і я зняв з себе светра, склав його вчетверо та поклав між її кріслом і вікном. Ольчина голова знову почала повторювати свій танець в напрямку скла :), допоки різко не здригнулася від дотику з моїм светром :) Мабуть її охопив переляк, але побачивши що то всього-на-всього теплий светр, вона гарно умостила голівку на ньому і спала вже аж до кінцевої зупинки. Що їй снилося - мені вже не відомо :)


Примітка - самопоміч:

1. Кожне зображення має опис.
Щоб прочитати його - достатньо навести курсор миші на таке зображення.

2. Зображення можна збільшити.
Клацнувши на зображенні, що сподобалося, ви зможете побачити його збільшену копію. Не всі зображення можна збільшити :)

3. Світлини поміщені у червону рамочку номінуються на Оскара ;)

4. Якщо вам з тих чи інших причин потрібні фотосвітлини, не вагайтеся написати мені листа - Я вам обо'язково надішлю оригінали.

P.S. За усі знайдені орфо та грама помилки буде нести відповідальність той, хто їх знайде :) Якщо серйозно - то повідомляйте їх мені.

Передрук тексту та світлин дозволений тільки за умови активного посилання на дану статтю чи мій сайт.

В противному разі б'юся
руками і ногами, а відбиваюсь
чудом!!!

+ додати коментаря
Дата: 07 червня 2004 року
Ім'я
: [email protected]
Місто: Ів.-Франківськ
Коментар : І де можна трошки детальніше про все це почитати?
На разі про це - тільки на цьому ресурсі :) Може й журналі опублікують якось. А власне що саме цікавить?
Дата: 05 червня 2004 року
Ім'я
: Никуська
Місто: Москва
Коментар : Вот приеду и все погляжу! :) Повторишь для меня экскурсию, а? Пожалуйста!!! :)
З.Ы. Уже выезжаю!!!
Готелі заброньовані, білети закуплені, гіди замовлені :)

ваше ім'я або емайл

місто чи країна
ваш коментар чи пропозиція